Форум

Начало Ответить Древовидный вид Правила Статистика Помощь

Уважаемые пользователи форума, убедительная просьба - старайтесь писать сообщения в соответствующих тематике темах форума. Если подходящей темы нет - свяжитесь с администратором сайта по ICQ 255-129-684 (Black Sun) или же 208-153-066 (WolfOfAngel). Не забывайте, что для флуда есть тема "Флуд"

<< [Первая] < [Предыдущая] 1 2 3 4 [Следующая] > [Последняя] >>

Black Lioness

Кликните здесь, чтобы посмотреть профайл этого пользователя

Пользователь

Мастер

Постов: 781

Re: Хай будуть мої вiршi теж - 06.02.2008 03:00 прикольно.....честно говоря не очень часто смотрю людям в глаза, только самым близким....и то не часто, а кога кто-то ныстойчево смотрит мне в глаза меня это приводит в какое-то смятение, заблуждение....чтоли... ти повинен робити добро зі зла, бо його немає більше з чого робити....

| | Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.

tdrfgrhtrgsjr
Пользователь

Магистр

Постов: 146

Re: Хай будуть мої вiршi теж - 07.02.2008 03:38 Тридцять перше грудня (сторінка із щоденника)

Прокидаюся о десятій ранку. "Сьогодні тридцять перше грудня, - міркую, - вихідний, поспішати нікуди, можна трохи полежати". Було ясно, що більше мені не заснути. Крізь штори і вікна пробиваються звуки вулиці. Я не хочу відкривати очей, бо коли відкриваєш очі, бажання ще трохи полежати відразу ж зникає, а я поки що цього не хочу, я хочу ще побути у напівсні, навіть не у напівсні, а просто біля сну -- там, де ще недавно був сон. Я лежу всього дві хвилини. За цей час сон відлітає так далеко, що я вже встигаю зовсім забути, що це взагалі таке "сон" і яке відношення він має до мене.
Якихось особливих планів на цей час немає. Хіба-що поснідати, але ж хіба це можна назвати пунктом плану. Гаразд. Я встаю і йду на кухню. Заварюю чай, і п'ю з печивом. По дорозі на кухню вмикаю радіо:

"То вже зима, то вже зима
І білий сніг немов
Кладе на музику слова
Прозорі як любов"

Надворі дощ, п'ять градусів тепла і нічого, що хоч трохи нагадувало б сніг. "Незабаром можна буде вирушити на ринок. Як не дивно я, який взагалі-то проти подібних походів, сьогодні більш-менш хочу йти: по-перше, так мине пару годин, по-друге, в такий час не повинно бути багато людей. "Треба від цього походу все-таки отримати задоволення, та й я ж знаю, як це зробити. Але ще є час до виходу у світ".
Я йду в залу, беру із книжкової шафи збірник творів Ольги Кобилянської дивлюся у зміст і вибираю невелике оповіння "У святого Івана". Дуже цікаве оповідання. Цікаво, що ж все-таки хотіла сказати ним авторка: те, що правди у людей немає, вона може бути лише у Бога; про важливість вироблення у людини ще змалку звички самостійного знаходження відповідей на складні питання чи, може, вона хотіла, щоб читачі замислились над питанням, чому все-таки серед людей немає правди. "Треба буде пізніше прочитати ще примітки в кінці книжки". Я відкладаю книгу, іду на кухню,

"З новим роком і рождеством
Я знову повертаюсь додому
З новим роком і рождеством
Ялинки вогники кольорові
З новим роком і рождеством
Зустрінемося знову на святах
З новим роком і рождеством
У сніжки бавляться анголята"

снідаю і збираюся, щоб іти на ринок. Я виходжу з дому аж близько дванадцятої. Потрібно було купити дуже багато чого.
Іду не поспішаючи, хоча загалом-то люблю ходити швидко. Як на мене, то мій шлях, видається вдалим -- я не зустрів жодного знайомого по дорозі. Не люблю несподівано зустрічати знайомих на вулиці. Приходжу на ринок якраз у той момент, коли останні продавці збирають свої речі. Класно. Проходжу далі, заходжу в магазин, де продаються солодощі, купую кілограм цукерок і кілограм печива. Далі вирушаю в колишній універмаг.
"...людині потрібно дуже багато, у тому числі багато того, чого вона собі не може дозволити, у тому числі із-за того, що вона купує собі те, що вона собі може дозволити, але, що їй не так вже й потрібно; людині завжди щось потрібно, іноді навіть те, що їй необхідно; але взагалі-то це все не важливо, мова зовсім не про це..."
На першому поверсі продаються холодильники і телевізори. І те й інше мені потрібне, адже холодильник у мене ще старої радянської епохи, а телевізора зовсім немає. Я дивлюся на товар, прицінююсь і йду. Заходжу ще в один магазин, де продаються холодильники, тут ціни трохи вищі. Потім заходжу в магазин меблів і добре прицінююся та роздивляюся столи і стільці, які теж потрібні. І нарешті йду додому.
На годиннику пів третього, коли я переступаю поріг квартири. Включаю приймач і звичайно, йду із впольованою здобиччю на кухню. Трохи перекушую і починаю готуватись до нового року. Нарешті розвішую свіжі після прання гардини та штори, потім підклеюю відклеєні шпалери. До вечері є трохи часу -- для перепочинку я трохи сідаю за розгадування кросворду, потім займаюся приготуванням страв...
На столі святкова вечеря, грає по приймачу святкова музика:

"Happy new year, Happy new year
May we all have a vision now and then
Of a world where every neighbour is a friend"

Я закінчую вечерю о восьмій, мию посуд і йду читати книгу, на цей раз це "Ребекка" Дафни Дюморьє. "Цікавий роман, але хорошого потрошку, можна вже лягати спати", -- нарешті думаю я і лягаю спати, заливши приймач включеним, щоб він перебивав звуки вулиці. По приймачу якраз просигналило двадцять другу годину.

| | Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.

Black Lioness

Пользователь

Мастер

Постов: 781

Re: Хай будуть мої вiршi теж - 07.02.2008 06:15 В А У ! ти повинен робити добро зі зла, бо його немає більше з чого робити....

| | Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.

TheLonelyVampire

Пользователь

Эксперт

Постов: 58

Re: Хай будуть мої вiршi теж - 07.02.2008 09:15 Мені сподобалось))

| | Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.

tdrfgrhtrgsjr
Пользователь

Магистр

Постов: 146

Re: Хай будуть мої вiршi теж - 08.02.2008 21:25 Дякую за такі високі оцінки.

| | Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.

tdrfgrhtrgsjr
Пользователь

Магистр

Постов: 146

Re: Хай будуть мої вiршi теж - 08.02.2008 22:49 Водій автобуса

Я не пам’ятаю, коли я сів у цей автобус, але у ньому багато пасажирів. Значить, всі вони кудись їдуть. У мене сидяче місце біля вікна, мені пощастило!. Все-таки можна спокійно відвернутися від салону і слідкувати за полями, деревами, селами, які мелькають у вікні. Коло мене чотири сумки. Дивно, раз я не пам’ятаю як я сів у автобус, звідки мені знати, що сумки мої. Просто таке відчуття. Також я знаю, на якій зупинці мені потрібно сходити, хоча куди потім іти не знаю - потім видно буде. Ми наближаємось до моєї зупинки. Я нахиляюся до сумок, одразу бачу дві, а дві інші не можу знайти. Я беру ті, що знайшов, просуваюсь до виходу, виношу сумки і ставлю на землю. Прошу водія зачекати, поки знайду ще дві. Повертаюсь і ретельно шукаю, та все ж не знаходжу. Ми їдемо далі. Людей стає менше. Я ще раз приймаюсь за пошуки, хоч і розумію: не знайти. Людей в автобусі майже нема, а може й зовсім нема, бо впродовж усього шляху я не бачив їх облич, лише розмиті постаті. Я прошу водія зупинитись. Я говорю йому, що загубив сумки і говорю, що прийду ще запитати, чи знайшлись. Він мені розповідає, куди звертатись, але я не можу зрозуміти сказаної ним фрази. Я запитую: “Мені туди йти?”, показуючи рукою в той бік, звідки, як мені здається, ми приїхали. Він говорить, але я знову не розумію відповіді. Я йду туди, куди тільки-що показував рукою. Ми зупинилися на околиці якогось села, я йду в протилежний бік. Іду по узбіччю дороги, по обидва боки лісосмуги, за ними поля пшениці.

Вечоріє... “Людина -- істота помилок, - думаю я, -мабуть я був близько до останньої зупинки (людей же майже не було) і ми могли б з водієм зразу ж оглянути весь салон автобуса”. Дорога губиться в далині. Іду довго. На поля опустились сутінки. Несподівано мене наздогняє легкова машина і зупиняється поруч. “А до цього ж повз мене не проїжджала жодна -- ось чому несподівано!” “Підвезти?”,-- чую голос. Пильно вдивляюся в постать за кермом -- це водій автобуса. Опускаю очі на свої руки: вони вільні, їх уже не обтяжують сумки. Я сідаю в машину…

| | Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.

tdrfgrhtrgsjr
Пользователь

Магистр

Постов: 146

Re: Хай будуть мої вiршi теж - 14.02.2008 20:25 *Кроки*

Твої неспішні кроки
Проходять через роки
Не зупиняйся доки
Над головою неба синь.

Ти підіймаєш листя
Навкруг вечірнє місто
Тобі вдяга намисто
Моє майбутнє не покинь.

Содержимое поста отредактировано: Sehrg, в: 14.02.2008 20:35

| | Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.

tdrfgrhtrgsjr
Пользователь

Магистр

Постов: 146

Re: Хай будуть мої вiршi теж - 14.02.2008 20:26 *Дощова мініатюра*

Каплі суму падають з верби,
Каплі радості із віток вишні.
Наберу в кишені теплої води
Й понесу по гамірному місті.

Содержимое поста отредактировано: Sehrg, в: 14.02.2008 20:36

| | Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.

Black Lioness

Пользователь

Мастер

Постов: 781

Re: Хай будуть мої вiршi теж - 15.02.2008 07:47 очень красиво........мне очень нравитса

+1

Содержимое поста отредактировано: Black Lioness, в: 15.02.2008 07:47 ти повинен робити добро зі зла, бо його немає більше з чого робити....

| | Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.

tdrfgrhtrgsjr
Пользователь

Магистр

Постов: 146

Re: Хай будуть мої вiршi теж - 15.02.2008 22:39 Ну, спасибі.

| | Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.

<< [Первая] < [Предыдущая] 1 2 3 4 [Следующая] > [Последняя] >>

Список форумов Общие темы Форума Творчество